The Sovereignty of Sentience: A Phenomenological Approach to Peace for International Law

Основні висновки

• Стаття пропонує стандарт, за яким міжнародне право можна оцінювати з погляду його заявленої мети — підтримувати мир. Цей стандарт, the Sovereignty of Sentience, визначає мир як універсально захищене самовизначення, а насильство — як порушення цього захисту.
• На практиці стандарт ставить питання, чи діють для кожного чотири види суспільного захисту: суб'єктність, юрисдикція, свобода та безпека. Мир — це стан, у якому діють усі чотири; насильство — стан, у якому порушено будь-який із них.
• У світлі цього стандарту одні норми міжнародного права, як-от заборона застосування сили, підтримують ці види захисту, тоді як інші, як-от право на самооборону, дозволяють силу, яку стандарт кваліфікує як насильство, навіть коли вона законна чи необхідна. Стаття подає ці висновки для перевірки й зазначає, що їх застосування потребує «інституційного проєктування, індикаторів і перевірки на конкретних випадках» (неофіційний переклад).

Анотація

Опублікована анотація статті, з двома пропущеними фрагментами, звучить так:

«Підтримувати міжнародний мир — перша з цілей Організації Об'єднаних Націй, однак міжнародне право не має узгодженого визначення миру, за яким можна було б оцінювати його побудову. Ця стаття пропонує один такий стандарт: the Sovereignty of Sentience (SoS). … Методологія статті є феноменологічною: аподиктичним вона визнає лише те, що може засвідчити досвід від першої особи. У цих межах суб'єкт може підтвердити власну сентієнтність, але не може ні довести її іншим, ні перевірити їхню. … Виведена нормативна теорія, SoS, визначає мир як універсально захищене самовизначення, а насильство — як порушення цього захисту. У застосуванні до окремих положень і доктрин міжнародного права SoS кваліфікує силу проти можливих сентієнтних суб'єктів як насильство, навіть коли вона законна чи необхідна. Стаття доходить висновку, що міжнародне право має заборонити силу проти всіх можливих сентієнтних суб'єктів, щоб відповідати своїй меті, зорієнтованій на мир.» (неофіційний переклад)

Простими словами, стаття виходить із того, що кожна людина може знати напевно: у неї є власні переживання, яких ніхто інший не може побачити зсередини. Правило, яке захищало б лише тих, хто може довести свої переживання іншим, не захищало б нікого. Тому стаття ставить питання, яке правило захищало б кожну людину і яким було б міжнародне право, якби воно дотримувалося цього правила.

Стаття є частиною спеціального випуску журналу про мир у міжнародному праві, що готується до друку. Спеціальний випуск виріс із практикуму «Peace in International Law: Myth, Reality, or Legal Obligation?», що відбувся в Женевському університеті 6 і 7 листопада 2025 року і на якому автор представив ранішу версію аргументу. Стаття розвиває статтю автора 2023 року «Reframing the Ontology of Peace Studies».

Цитування

Публікації тієї самої програми

• КоментарМир у праві, політиці та інституціях

  Що потрібно, щоб право було збудоване для миру?

  Anders Reagan. Жовтень 2026 року. Виклад цієї статті простою мовою. Читати

• Стаття в журналіСпільне підґрунтя для миру

  Reframing the Ontology of Peace Studies

  Anders Reagan. Травень 2023 року. Peace and Conflict Studies, том 29, випуск 2, стаття 1; у відкритому доступі. Читати статтю

Усі публікаціїЯк цитувати та повторно використовувати матеріали